Моя юридична практика почалася з роботи у військовій прокуратурі Київського гарнізону.
З 1994 по 2000 рік, крім злочинів загальнокримінального характеру (крадіжки, грабежі, вбивства, зґвалтування, економічні злочини і ін.), В якості слідчого я розслідував військові злочини, а пізніше в якості помічника військового прокурора, поряд з розслідуванням кримінальних справ, а як державний обвинувач підтримував обвинувачення і в військових судах.
Важливо відзначити, що якість слідства у військовій прокуратурі, а також якість судового процесу у військовому суді незрівнянно вище ніж в інших правоохоронних органах і судах України та Києва зокрема. Це твердження знайшло своє підтвердження багато разів вже під час роботи адвокатом.
Зрівнятися з рівнем підготовки офіцерів військової прокуратури і якістю їх роботи в хорошому сенсі могли тільки співробітники СБУ – спадкоємиці горезвісного КДБ. Принципова відмінність військової прокуратури в ті роки полягала в неухильному дотриманні закону. Крім того, військові суди істотно відрізнялися від звичайних судів м’якістю своїх вироків. При цьому скасування цих вироків у вищих судах були вкрай рідкісні.
Моя адвокатська практика показує, що на жаль не всі добрі традиції в даний час збережені в органах військової юстиції, що значно ускладнює роботу адвоката, який не знайомий зі специфікою військової прокуратури. Особливо це стосується здійснення захисту від кримінального переслідування за скоєння військових злочинів, передбачених главою XIX КК України. До таких злочинів належать:
Стаття 402. Непокора.
Стаття 403. Невиконання наказу.
Стаття 404. Опір начальникові або примушування його до порушення службових обов’язків.
Стаття 405. Погроза або насильство щодо начальника.
Стаття 406. Порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості.
Стаття 407. Самовільне залишення військової частини або місця служби.
Стаття 408. Дезертирство.
Стаття 409. Ухилення від військової служби шляхом самокалічення або іншим способом
Стаття 410. Викрадення, привласнення, вимагання військовослужбовцем зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин, засобів пересування, військової та спеціальної техніки чи іншого військового майна, а також заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем.
Стаття 411. Умисне знищення або пошкодження військового майна.
Стаття 412. Необережне знищення або пошкодження військового майна.
Стаття 413. Втрата військового майна.
Стаття 414. Порушення правил поводження зі зброєю, а також із речовинами і предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточуючих.
Стаття 415. Порушення правил водіння або експлуатації машин.
Стаття 416. Порушення правил польотів або підготовки до них.
Стаття 417. Порушення правил кораблеводіння.
Стаття 418. Порушення статутних правил вартової служби чи патрулювання.
Стаття 419. Порушення правил несення прикордонної служби.
Стаття 420. Порушення правил несення бойового чергування.
Стаття 421. Порушення статутних правил внутрішньої служби.
Стаття 422. Розголошення відомостей військового характеру, що становлять державну таємницю, або втрата документів чи матеріалів, що містять такі відомості.
Стаття 425. Недбале ставлення до військової служби.
Стаття 426. Бездіяльність військової влади.
Стаття 426-1. Перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень.
Стаття 427. Здача або залишення ворогові засобів ведення війни.
Стаття 428. Залишення гинучого військового корабля.
Стаття 429. Самовільне залишення поля бою або відмова діяти зброєю.
Стаття 430. Добровільна здача в полон.
Стаття 431. Злочинні дії військовослужбовця, який перебуває в полоні.
Стаття 432. Мародерство.
Стаття 433. Насильство над населенням у районі воєнних дій.
Стаття 434. Погане поводження з військовополоненими.
Стаття 435. Незаконне використання символіки Червоного Хреста, Червоного Півмісяця, Червоного Кристала та зловживання нею.
Коли в нашій країні був мир у практикуючих адвокатів сторінки з цими статтями в Кримінальному Кодексі були буквально «злиплі» і не відкривалися. Однак, з огляду на складний час, доводиться все частіше і частіше до них звертатися.
Я знаю як тепер захищатися від органів військової юстиції, враховуючи що поки ці органи повністю не очищені від корупції і зайвих людей. Дуже часто основним завданням розслідування військових злочинів є бажання надати особливу значимість і всенародний скандал, в той час як докази провини в скоєнні військового злочину слідство не має, а трапляється і взагалі до відповідальності притягуються ні в чому не винні люди.
Я також знаю як перешкодити незаконному призову в Збройні Сили України в тому випадку, якщо призовні комісії та посадові особи військових комісаріатів нехтують вимогами закону.
Але на питання типу: «Допоможіть відмазатися від армії» можу не стриматися і відповісти грубо. Моя патріотична позиція принципова.
На питання: «Якщо ти такий розумний, то чому до цих пір не в АТО?» Відповідаю так: Я кадровий офіцер запасу з військової спеціальністю – військовий слідчий. Якщо мене посадити в танк або поставити до гармати, то я це можу випадково зламати. Можу звичайно стояти на посту і підносити патрони, але навряд чи ця моя робота буде ефективною. Але якщо Батьківщина скаже, то піду беззаперечно, адже я приймав присягу.